Вступ

   Педагогічна теорія в нинішньому її стані потребує переосмислення і перебудови. Змінилися цільові установки навчального процесу: від всебічного та гармонійного розвитку підростаючого покоління до формування особистості учня, розвитку його здібностей. Нововведення властиві будь-якій професійній діяльності людини. Цілком закономірно, що сьогодні існує механізм саморозвитку школи. В його основі – творчість вчителя, його інноваційна діяльність, постійний пошук нових технологій навчання.

   Сьогодні можу стверджувати, що свій особистий вибір зробила. За 25 років педагогічної діяльності накопичувала різні ідеї, критично їх  переосмислювала та впроваджувала у власну практику. Серед розмаїття інновацій, на мою думку, найбільшої уваги заслуговує технологія модульно-розвивального навчання.

   З 70-х років ХХ століття традиційне навчання і в змістовому, і в організаційному планах починає поступово змінюватись. На сучасному етапі розвитку освіти основною фігурою навчально-виховного процесу є учень. Чим сьогодні дитину не задовольняє традиційна школа? Перш за все, традиційна школа по своїй суті і тепер залишається транслятором знань. Але сьогодні з альтернативних джерел діти можуть отримати інформації набагато більше, ніж від учителя на уроці. В майбутньому школа, як джерело знань відімре повністю.

   Основними недоліками традиційного навчання можна вважати: внутрішню пасивність навчання; переважання колективних та групових форм роботи над індивідуальними; неспроможність учнів глибоко осмислити інформацію, отриману на уроці; громіздкість та репродуктивність домашніх завдань; обмеженість діалогічного спілкування вчителя та учнів на уроці; непродуктивність та виснажливість міжособистісних контактів. Ось чому актуальними сьогодні є зміни сутнісних характеристик процесу навчання, а найголовніше – якість взаємодії вчителя і учня.

   Однією з умов успішного вирішення цих проблем є впровадження модульно-розвивального навчання. Сучасна концепція модульного навчання базується на широкому використанні теорій програмованого навчання, проблемного навчання, теорії змістовного узагальнення, укрупнення дидактичних одиниць, формування системності знань, наукового застосування діагностичних методів і прийомів для визначення адекватних результатів навчальної діяльності.

   Теорія модульного навчання відповідає класичним положенням педагогіки. Модульне навчання – це навчання справою. Непримириму боротьбу з догматизмом, схоластикою і вербалізмом у педагогіці вели французькі матеріалісти і особливо Ж. Ж.-Руссо, який стверджував: ”Ми надаємо занадто великого значення словам: з нашим балакучим вихованням ми і робимо лише балакунів”.

   Модульно-розвивальне навчання – це технологія особистісно-зорієнтованої освіти, яка реалізує принципи особистісного спрямування та ідеї розвиваючого навчання. Модульно-розвивальна система навчання (МРСН) створена не на порожньому місці. Проаналізувавши інші інноваційні моделі навчання, можна переконатися в правильності одного з методологічних положень МРСН: модульно-розвивальне навчання розробляється як метатеорія, тобто теорія теорій, інші психолого-педагогічні концепції та теорії навчання входять до її складу. Тому, впроваджуючи навіть елементи МРСН в свою практику, можна конструктивно і критично використовувати ідеї й інших прогресивних технологій навчання.